Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка
Фотоальбоми (4)
Інформація про компанію
Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г.Шевченка – один з найстаріших театрів України.
Його життя завжди було насичене яскравими творчими пошуками. Засновник театру, реформатор української сцени Лесь Курбас дав йому поетичну назву першого весняного місяця за старим українським календарем – “Березіль”. Це був сміливий і міцний експериментальний колектив, в якому променіли молоді таланти – А.Бучма, М.Крушельницький, Н.Ужвій, Й.Гірняк, В.Чистякова, Л.Сердюк, Д.Антонович, І. Мар’яненко, Ф.Радчук та інші.
Добре обізнаний з практикою європейського мистецтва і театру зокрема, Лесь Курбас підносив українську сцену на вищий щабель. Його метод образного мислення – „перетворення” – заперечував натуралістичне копіювання життя на сцені, збуджував у акторів пульсуючу думку, викликав широкі асоціації у глядачів.
День заснування театру – 31 березня 1922 року, місто – Київ. Першу виставу “Березолю” було здійснено 7 листопада того ж року, вона мала назву “Жовтень” і була створеною за текстом творчого постановочного колективу .
Від заснування театру в ньому діяла режисерська лабораторія (режлаб), яку очолював Л. Курбас. До неї входили молоді режисери й актори, серед яких були Ф.Лопатинський, Г.Ігнатович, Б. Тягно, М.Крушельницький, Б.Балабан, В.Скляренко, В.Чистякова, В.Василько, П. Береза-Кудрицький та інші. Протягом 1923–1924 рр. у режлабі обговорювалися принципи роботи митців, що представляли сучасний на той час німецький експресіонізм. Про це свідчить й тогочасна практика театру. Крім вистав за п’єсами Г.Кайзера (“Газ”), Е.Толлера (“Машиноборці”, “Людина-маса”) рисами експресіонізму були позначені також постановки Л. Курбаса “Джіммі Хіггінс” за Е. Сінклером, “Гайдамаки” за Т.Шевченком, „Диктатура” І. Микитенка та інші.
На початку 1926 року Народний комісаріат освіти України вирішив перевести “Березіль” як кращий театр республіки до тодішньої столиці - Харкова. Йшлося про театр “Березіль”, хоч повною назвою дітища Л. Курбаса було Мистецьке об’єднання “Березіль”, яке містило в собі філіали або творчі майстерні (у Борисполі, Білій Церкві, Умані, Одесі) з центром у Києві. Кожна майстерня крім постійно діючого репертуару мала своє особливе завдання, виконуючи пошукову роботу в різних галузях театрального мистецтва.
